Повернутися через 100 років...

 

Встановлювати імена загиблих воїнів, здавалося б, справа вже досить звична для пошуковців. Однак, кожна нова можливість повернути солдата з небуття - наповнена цілою гамою почуттів і переживань...
В цьому році дослідники з ВГО «Союз «Народна Пам'ять» відчули те, чого не зустрічали і не переживали раніше. Вперше у своїй багаторічній діяльності вони змогли ідентифікувати солдата, який загинув 100 років тому, а саме в період Першої світової війни.
По-перше, розпізнавальні знаки (ЛОЗи) цієї війни зустрічаються вкрай рідко. По-друге, їх паперові носії практично завжди не піддаються прочитанню. По-третє, дані про їх власників знаходяться в архівах далекого зарубіжжя (Австрія, Німеччина, Туреччина, Угорщина).
...
Військовослужбовець Австро-Угорської армії - українець Дмитро Шабатовський - був знайдений пошуковцями ще в 2016 році під час проведення військово-мемораільноі експедиції в Карпатах, присвяченій сторіччю Першої світової війни. Його останки знаходилися в одиночному похованні, на західному схилі гори Кукул.
Під час дослідження поховання біля солдата було знайдено складаний ніж, гребінець, 3 монети номіналом 10 філерів, олівець, кишенькове дзеркальце, а також фрагменти амуніції і уніформи. Найважливішим став особистий розпізнавальний знак (ЛОЗ) у вигляді так званої ладанки. У ній, як виявилося при вивченні, на щастя, добре зберігся паперовий вкладиш, на якому можна було прочитати записані чорним чорнилом дані про бійця. 

З'ясувалося, що інформація на вкладиші написана шрифтом Зюттерліна (нім. Sütterlinschrift). Ще в 1911 році художник-графік Людвіг Зюттерлін, на замовлення прусського міністерства культури, створив цей шрифт. Він базувався на старих німецьких почерках і друкованих шрифтах. Був широко використаний німцями в 1941-му, деякі вивчали його і до 1970-х років.
У наш же час, для молодого покоління німців, як і для більшості людей за межами Німеччини, цей шрифт майже незрозумілий. Тому прочитати знайдений пошуковцями особистий розпізнавальний знак було досить непросто.

Завдяки фахівцям ДНДЕКЦ МВС України (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр., м.Київ), закордонним пошуковцям-колегам, а також небайдужим людям, все ж вдалося правильно розшифрувати ім'я солдата.

Прізвище: Шабатовський (Szabatowski)
Ім'я: Дмитро (Demetz / Demetr / Dmytro)
Віросповідання: греко-католицьке
Звання: Улан (4-й ескадрон, (галицького) уланського полку № 7 або Імператорського королівського уланського полку № 7)
Країна: Галіція
Р-н: Гусятин
Село: Яблунів
Дата народження: 1892 рік

Зіставленням старих і сучасних карт нам вдалося з'ясувати, що згадані у вкладиші населені пункти зараз являються територією Тернопільської області. Звідти і почався пошук родичів загиблого воїна - в селі Яблунів Гусятинського району Тернопільської області. Варто відзначити, що в цьому нам дуже допомогли журналісти.
В результаті перевірки списку населення і опитування безлічі місцевих жителів було знайдено внучатого племінника воїна - Івана Шабатовського.

3-4 грудня 2018 року пошуковці зустрілися з ним, щоб віддати особисті речі рідного дядька, а також разом відвідати могилу солдата...

Дмитро Шабатовський був перепохований на Меморіальному комплексі загиблим в період Першої світової війни в селі Татарів Івано-Франківської області 11 листопада цього року. Його останки знаходяться в окремій могилі, поруч з похованнями його бойових товаришів, так само знайдених пошуковцями під час минулорічних експедицій в Карпатах.

Враженнями від зустрічі поділилася наш пошуковець і журналіст Вікторія Сімкіна:

«Вчора ми познайомилися з внучатим племінником Дмитра, паном Іваном і його дружиною пані Надією. Вони дуже хвилювалися, не знали, куди нас посадити, з цікавістю розпитували. Довго розглядали речі, знайдені разом з останками. І все повторювали, що і уявити собі такого не могли! 100 років пройшло!
А сьогодні ми повезли пана Івана на могилу Дмитра Шабатовского в село Татарів. Він знову говорив, що не може повірити в те, що відбувається. Поклав квіти, запалив свічку, а потім сказав: - У мами з татом всі діти були світлими, а я один чорний. Дідо казав, что я з його братом Дмитром - одне лице..."».

А дружина пана Івана - Надія - додала:

"У нас велика сім'я. Ми весною всі зберемося й приїдемо до його могили. Познайомимо всіх... Ви теж, коли в свої експедиції іхати будете, заїжджайте до нас обов'язково! І можна я буду вам інколи дзвонити? Ви ж тепер для нас як рідня! ".

  • Русский
  • Українська
  • English