До сімдесятиріччя зняття Блокади Ленінграда приурочені перші випуски нової рубрики ВГО «Союз «Народна Пам'ять» - спогади учасників і очевидців найбільш значних віх Великої Вітчизняної Війни: «Я пам'ятаю»

В кінці січня усі небайдужі, всі хто зберігає народну пам'ять про ту страшну війну та одну з найбільш пронизливих її сторінок – Блокади, відзначають день, коли моторошні 872 дні залишилися позаду.

З 8 вересня 1941 по 27 січня 1943 р. тривала облога міста. Найстрашнішою була зима 1941-42 року, коли в день помирало по 8-10 000 чоловік.

На нюрнберзькому процесі була озвучена цифра– 649 000 осіб померло під час Блокади від голоду, загинуло під обстрілом і бомбардуванням; сьогодні ряд експертів вважає, що кількість жертв перевищує 2 000 000 осіб.

Навіть через 70 років дуже важко і боляче слухати спогади очевидців та учасників; про те, як безприкладна нелюдяність і жорстокість зіткнулися з безприкладним самопожертвою і самовідданістю.

Місто не здалося.

18 січня 1943 року, майже сімдесят років тому, кільце блокади було прорване, а 27 січня 1943 року вийшов наказ Верховного Головнокомандуючого про повне звільнення міста – о 20.00 переможцям і тим, хто вижив салютували 324 знаряддя - двадцятьма чотирма залпами.

До сімдесятиріччя цієї події «Союз «Народна Пам'ять» приурочив старт нової рубрики – «Я пам'ятаю». Живі спогади учасників і свідків найзначніших подій Великої Вітчизняної Війни.

І перші слова в ній скажуть учасники блокади Ленінграда.

Крізь роки, крізь всі зміни, від яких у нас мороз по шкірі, дзвенить болем і гордістю голос вісімдесятирічного ленінградського хлопчини: «Ми знали, ми вірили – місто не здадуть. І ми не здавалися».

  Іраїда Дайц

Учасниця Блокади Ленінграда. З семи членів родини вижила тільки 6-річна Іраїда і лише одна з її 5 сестер...

«...сестра евакуювалася в Куйбишев вже сама. Вона мене розшукувала – а їй сказали, що я померла. Документів не було – з дитячого будинку я потрапила в лікарню, а потім в інший дитячий будинок. Казала, що шукала, але не знайшла. Потім вже я її знайшла.

У 1957 році.»

Ганна Коломойцева

Учасниця Блокади Ленінграда. Вся родина загинула від голоду; залишилася тільки молодша Таня і старша Аня – і 900 днів Блокади...

«...Подивишся у вікно – там у нас була булочна, - черга стоїть. І половина черги, поки дійде отримати цей хліб – 125 грамів – вже лежить... »

Лідія Тихоступ

Учасниця Блокади Ленінграда. Коли почалася війна їй було 4 роки і всі 900 днів блокади вона провела в осадженому Ленінграді...

«...Моїй мамі було 26 років, її вбило під час бомбардування... Батько загинув на Ленінградському фронті, помер брат маленький. І от такі самі трагедії в усіх сім'ях моїх родичів...».

Олександр Васякін

Учасник Блокади Ленінграда, заслужений художник України, член НСХУ

Брати евакуювалися на початку війни, а Олександр залишився з мамою – ходив у школу, гасив бомби-запальнички, стояв у черзі за пайком…

«Ми не вірили, що місто здадуть... У нас був репродуктор – «Рекорд», така чорна тарілка, і ми слухали передачі. А коли їх не було – був метроном. Тц-тц-тц-тц. Це означає - місто живе»

Вічна слава і честь, наша увага і турбота тим, хто вижив.

Вічна пам'ять тим, хто віддав свої життя в осадженому Ленінграді і на Ленінградському фронті.